Arrow-long-left
#13
#13

Критика

Афірмація

МИ — ВОНИ — ВИ — ТИ

Фотографія надана PinchukArtCentre © 2018. Фотограф: Максим Білоусов.

МИ

Одного сонячного липневого дня у Кам’янському на бокових фасадах панельних будинків кількох спальних районів міста з’явилися величезні літери. Розкидані районами, як неможливий квест, букви зібрати у вираз неможливо. Лише склавши докупи фотографії літер на панельках можна прочитати: МИ ПРОЇБАЛИСЬ. Цей неоприявнений для містян жест здійснили художники з Харкова Даніїл Ревковський та Андрій Рачинський і включили його документацію у виставку «Кіптява», що вперше експонувалася в галереї Артсвіт у Дніпрі восени 2018 року1.

Ревковський та Рачинський належать до типу художників-дослідників і переважна більшість їхніх робіт присвячена індустріяльним містам України та зокрема соціяльному клімату, що там склався. Кам’янське, як й інші індустріяльні центри України, своєю архітектурою (залишки якої ми можемо спостерігати зараз) та особливостями планування міста, мало б звеличувати багатство регіону та героїчність праці металургів. Широкі проспекти, розлогі площі, розвинута транспортна інфраструктура, яка має забезпечувати доступ працівників до безперервного виробництва, — зараз занедбані. Обсяги виробництва скорочені, деякі великі підприємства закриті. Екологічна ситуація — на межі катастрофи. Як наслідок: економічна та демографічна криза. Молодь біжить з міста.

Окрім напису, в проєкт «Кіптява» входить відеоробота «Охорона праці на Дніпропетровщині»: компіляція із запозичених відео, знайдених художниками у відкритому доступі в інтернеті. Це короткі відео авторства переважно працівників промислових підприємств дніпропетровського регіону. Вони фільмували здебільша нештатні ситуації на виробництвах: вибухи, займання, порушення правил безпеки тощо. Художня трансформація в цій роботі зводиться до ретельної селекції та монтажу; без коментарів та оцінок, лише пряма мова безпосередніх учасників процесу.

фотографія надана галереєю Артсвіт, Дніпро, 2018

До проєкту також входить артефакт з Кам’янського, — буквальна ілюстрація, речовий доказ: фрагмент штучної зеленої огорожі кафе «Paradise», розташованого біля прохідної ДМК (Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»). Ця зелена огорожа, що має слугувати красі та затишку літній терасі кафе, вкрита шаром кіптяви, як і всі поверхні в місті. Зранку, після особливо інтенсивних викидів, які часто бувають вночі, кіптява на асфальті поблискує у променях сонця.

Коли був розквіт індустріяльних міст, Ревковський і Рачинський ще не народилися. А коли народилися, вже була друга половина 1990-х, саме розквіт приватизації державних підприємств. Вони — свідки процесу розвалу, який ще триває, літописці його наслідків.

фотографія надана галереєю Артсвіт, Дніпро, 2018

МИ ПРОЇБАЛИСЬ — вирок, результат досліджень колись потужнього індустріяльного регіону, діягноз, маніфестація причетности, artist’s statement? Чи ця робота критична, чи вона просто констатує? Можливо, вона констатує зневіру у можливості мистецтва реально вплинути на стан речей, привернути увагу тих, хто приймає рішення, — до занепаду регіону, до бентежної екологічної ситуації. Але «МИ» у написі вказує на те, що якщо художники й констатують, то беруть відповідальність і на себе.

ВОНИ

В історії українського мистецтва відомий й більш давній приклад звернення художників до форми лозунгу. Йдеться про акцію Леоніда Войцехова 1984 року в Одесі. Після бурі, яка масово повалила старі дерева на вулицях Одеси та позбавила місто електро- й водопостачання, Войцехов разом з Валентином Хрущем пройшлися центром, тримаючи великий плакат з написом «ОНИ НАМ ОТВЕТЯТ ЗА ЭТО» (Вони нам за це відплатять). Цей абсурдний жест вочевидь направлений на критику звички радянської (і пострадянської) людини звинувачувати в усьому якісь абстрактні сили: начальство, владу, тож чому б не сили природи? Саме так Войцехов і відповідав міліціонерам, які затримали його як організатора акції.

– Кого ви мали на увазі?
– Сили природи.

Войцехов Л.Ю. Проекты / Сост. Ю. Лейдерман. – К.: Vozdvizhenka Arts House, 2016. – 248 с.

ВИ

Робота Саші Курмаза «Хроніка поточних подій», яку було втілено у формі тотальної інсталяції на виставці номінантів Премії PinchukArtCentre 2018 із входу промовляє до глядача слоганом «Ваши жертвы были напрасны!» (Ваші жертви були марними). Слоган задокументовано у зимовому пейзажі кладовища. Інсталяція нагадує інтер’єр закинутого приміщення або будівлі, яку планують знести. Окрім фотографії з транспарантом в експозицію включена серія фотографій «12 місяців»: помісячна хронологія втрат українських військових на сході України впродовж 2017 року, поруч фотографія знищеного панно «Наша мета — комунізм» на стіні школи в селі Володькова Дівиця на Чернігівщині, далі — 4-канальне відео «Надзвичайний стан», створене зі знайдених та приватних відео, на яких зафіксовані драматичні моменти соціяльних та політичних аспектів життя протягом війни.

Також у «Хроніці поточних подій» Курмаза — «Рай»: книжка фотографій нічного життя Києва: рейви, техно та хаус вечірки.

Очевидне протиставлення наповнення відео та книжки урівнюється руйнацією: прохід від об’єкта до об’єкта відбувається підлогою, вкритою шарами будівельного сміття, зі стін стирчать оголені комунікації, самі стіни вкриті слідами демонтажу.

Курмаз створив портрет країни під час війни, де, позбавлені пафосу, одночасно існують пекло війни та ескапістські практики занурення в рай.

Точка, з якої художник звертається до глядача, знаходиться десь посередині, — це точка спостерігача та хронікера.

Фотографія надана PinchukArtCentre © 2018. Фотограф: Максим Білоусов.

ТИ

Не можна не згадати групу Р.Е.П., яка фундаментально пропрацювала і слогани, і транспаранти, а передусім питання відповідальності художника: перед спільнотою, перед інституцією, перед державою та її окремими системами й у зворотному напрямку. Вони випробували межі відповідальності, вказуючи на глядача пальцем на виставці «Ти?!» (галерея ЦЕХ, 2006), займаючи політичний простір позбавленими політичних гасел засобами агітації («Партія Р.Е.П.», 2006), влаштовуючи вуличні протести на пустирі («Акція без назви», 2006). Всі роботи групи гостро критичні, але позиція художників проактивна. Розмахуючи чорно-білими стягами біля чорно-білої палатки на Майдані, вони заявляли про себе як про суб’єктів політичного поля і водночас підважували чесність позицій власників інших палаток, розташованих поруч.

Р.Е.П. Революційний експериментальний простір. — Берлін: The Green Box Kunst Editionen, 2015

Р.Е.П. Революційний експериментальний простір. — Берлін: The Green Box Kunst Editionen, 2015

Відповідальність художника вимірюється відстанню між «ми»(я) та «вони»(ти), де другі можуть бути глядачами, владою, художньою спільнотою, уявним або наявним ворогом. З кожної точки відкривається зовсім інакший вид на те, що відбувається. Сам художній жест вибудовує дистанцію між глядачем та проблемою, якій присвячена робота. Викривлення оптики і є, на мій погляд, найціннішим подарунком художника глядачеві, можливість без зміни позицій поглянути з іншого боку: на ситуацію або на себе. Різноманітність цих викривлень складає щільність культури, збагачує її.

Ксенія Малих — мистецтвознавиця, дослідниця сучасного мистецтва, кураторка. Керівниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre.


 

1 У 2019 «Кіптява» була представлена в галереї Maslo в Хмельницькому та в EFTI в Мадриді в рамках Hybrid Festival за підтримки Українського Інституту

Newsletter

Bądź z nami na bieżąco – Zapisz się do naszego newslettera i śledź nas w mediach społecznościowych: